Один із таких аргентинських італійців - Хуан Банчеро, походженням із Генуї - у 1932 році вирішив на традиційну італійську фокачу дати стільки сиру, скільки взагалі вміститься на неї.
Результатом стало щось надзвичайно смачне та ароматне, але сир розпливався й тікав із тарілки, тож довелося робити дві фокачі, одну з них класти згори. Коли Хуан Банчеро додав до страви карамелізовану цибулю та вершковий соус, гості почали відмовлятися від стандартних піц і просити ще "фуґаззу". Так іспаномовні вимовляли слово "фокачча". Зрештою ця страва стала знаменитою саме під назвами фуґазза або ж фуґаззета. І якщо зараз ви приїдете в Буенос Айрес і попросите, щоб вас повели скуштувати чогось місцевого, вас поведуть насамперед не на прекрасні аргентинські стейки, не на великі аргентинські креветки і навіть не на рум'яні пиріжки емпанадас. Вас поведуть на фуґаззету. І це буде щось більше, ніж піца. Щось, що ви запам'ятаєте на все життя. |
*Фото з Піцерії Банчеро, де вигадали фуґаззету, 1941 рік.
Вихідці з Італії, Іспанії, Франції чи України - всі знають це місце і всі чемно чекають у черзі на свою порцію щастя, виготовленого з тіста, сирів та приправ.